10 березня у Науковому ліцеї імені Миколи Сабата відбулися урочисті заходи, присвячені 212-й річниці від дня народження великого Кобзаря. Цьогорічне святкування пройшло під глибоким символічним гаслом: «Була у нього незвичайна доля. Та доля Україною була».

Для ліцейної спільности постать Тараса Шевченка – це не тільки погруддя у дворі ліцею. Це живий приклад інтелектуального та духовного спротиву. Програма заходу була пронизана думкою про те, що життєвий шлях поета є дзеркальним відображенням шляху всього українського народу: від неволі й утисків до самоусвідомлення та незламної боротьби за право бути собою.

У межах святкування ліцеїсти підготували літературно-мистецькі композиції, де класичні тексти Кобзаря перепліталися з сучасним контекстом війни за Незалежність. Особливий акцент було зроблено на тому, що «незвичайна доля» Тараса – це шлях від кріпака до духовного лідера, який став фундаментом нашої сучасної ідентичності, це жертовність заради майбутнього. Затамувавши подих, ліцеїсти й педагоги слухали слова Кобзаря, який зумів перетворити свій біль на голос цілої нації, ставши її духовним фундаментом. Для ліцейної спільноти постать Тараса Шевченка постала живим прикладом інтелектуального спротиву злу й неправді.

Особливу атмосферу свята створили учні 9-х класів, які стали головними акторами. Організаторами та натхненниками заходу стали вчителі-словесники Марія Грицишин та Ірина Герега. Музична частина свята вразила глибиною виконання та щирістю почуттів. Відомі вірші Шевченка ожили в голосах талановитих солістів Теодора Рохмана, Богдана Тачинського та Євангеліни Галюк; тендітно й майстерно звучала бандура Марії Дерун. З особливою силою звучали поетичні рядки Кобзаря у виконанні десятикласниці Софії Кліщ. Кожен виступ став окремою історією про біль, надію та незламність.

Високу майстерність продемонстрував хор «Наша пісня» під керівництвом Олени Шевченко, чий спів наповнив залу особливою величчю. Оживали герої поем, піднесено й гнівно злітали з вуст ліцеїстів «Наш отаман Гамалія», «І світає, і смеркає», а безсмертний «Заповіт» пролунав у богатоголоссі всієї зали. Гармонійний музичний супровід забезпечив концертмейстер Богдан Семчишин, що додало заходу професійності та емоційної завершеності.

Урочиста імпреза об’єднала покоління, нагадавши кожному, що Україна в долі Шевченка була не просто темою творчості, а самим сенсом існування. Пророчі слова Тараса додають сили тримати стрій і вірити в справедливу перемогу.