21 вересня нас, учнів і учениць 4-Б класу, батьків і наставницю п. Світлану Турчин, лагідним теплом і відкриттями своїх таємниць зустріла унікальна Тернопільщина.

Ми відвідали Язловець, одне з найдавніших містечок Західного Поділля, яке називали «ключем Поділля». Виявляється, львівські купці скаржились Каземиру IV Ягеллончику на язловецькі ярмарки, що наносили страшні збитки королівському Львову. Руїни Язловецького замку ХVІ ст. й сьогодні гордо тримаються, дивують красою декоративних порталів, вирізьблених на арках брам і навколо вікон. Цікаво, що Язловецький монастир сестер-непорочниць у ХІХ ст. був першою християнською школою для дівчат, яких блаженна мати Марцеліна виховувала як майбутніх дружин і матерів, громадянок Країни та Громадянок Божого Царства.

Дивовижна Кришталева печера зачарувала нас блиском різнобарвних кристалів (гіпсових утворень, а не дорогоцінного каміння!) і мальовничими галереями, своїм віком понад 20 (може, й 50!) мільйонів років. Пройшовши 3 км підземеллям на глибині 70 м, дізнались, що прогулювалися дном колишнього Сарматського моря, крокуючи хребтом дракона. Почули легенду про Наталію та відрубану руку старого господаря печери, побачили створені природою гіпсових ящірку, сову, дельфіна, бика, відчули іонізоване повітря, зцілились від головного болю біля каменю-анальгіну…

Оповитий легендами і Джуринський водоспад, найвищий рівнинний водоспад України (16 м). Чи то його штучно створили османи під час облоги Червоногородського замку в 1672 р., чи то польські шляхтичі оздобили парк штучним водограєм, чи то місцеві жителі збудували млин – точно невідомо. Найголовніше – водоспад є прикрасою Дністерського каньйону.

Краєзнавча подорож закінчилась щасливим поверненням додому та планами на майбутні поїздки. Для нас це мандротерапія в тривожний час московсько-української війни.