Березень - особливий місяць у житті кожного свідомого українця, адже в ці дні наш народ ушановує пам’ять Пророка нації, її духовного наставника Тараса Шевченка.

Вишиванки, свічі, молитви, вірші злилися воєдино в стінах ліцею на вечорі пам’яті «Буде тобі, враже, як Шевченко скаже». Учні других та п’ятих класів разом із учителями української мови та літератури Ольгою Тринчій та Марією Грицишин 10 березня підготували цей урочистий захід. Емоційно напружена поезія, пісні, мелодії бандури торкалися серця кожного ліцеїста.

Постать Тараса Шевченка в усі часи гуртувала українців. Він дивним чином завжди сучасний і завжди доречний, особливо нині, під час війни. Усі присутні співали «Заповіт», адже рядки цієї безсмертної поезії стали нашим дороговказом. Образ Тараса замайорів на стягах і щитах української молоді. Його слово й нині є опорою та натхненням у нашій боротьбі:

Борітеся – поборете! Вам Бог помагає…

Нині ми віддаємо шану великому Генію. Попри важкий час, Шевченко не віддаляється від нас. Він залишається сучасним! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить, як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча. Без Нього… хто знає, що було б з нами!

Підсумовуючи заходи, присвячені вшануванню великого Кобзаря, директор Ігор Дейчаківський зазначив: «Шевченка вчили напам’ять політв’язні, дисиденти, шістдесятники. Кобзар був із кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах, на руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами, в обороні Бучі, Бахмута, Маріуполя і з кожним, кого ворог переслідує, кидає до в’язниць і вбиває за мову. Зі словами Кобзаря йшли в бій воїни ЗСУ. Під його поглядом готові віддати життя, аби бути вільними».