Ну щоб, здавалося, слова…

П'ятниця, 18 березня 2016, 09:57

Автор Марія Бабак

Величний геній слова, Тарас Шевченко, завжди був, є й буде духовним небом українського народу, а його творчість – це неоціненна перлина в намисті світової літератури. «Хто зігрітий любов`ю до людей,  не охолоне ніколи», - так сказав мужній борець за волю України про своє життя, адже в його душі жила лише одна мрія – про незалежність отчої держави.

  То хіба ми можемо забути огненні слова нашого пророка, які стали найвищим заповітом для українців, від яких серце кожного патріота б`ється частіше? Для вшанування пам`яті Тараса Шевченка в Українській гімназії №1 був проведений конкурс моновистав «Шевченко без пафосу», під час якого учні 4-7 класів мали змогу продемонструвати власне бачення життя і творчості народного поета. Учасники майстерно декламували вірші Тараса Шевченка, а також читали твори інших письменників, які возвеличували народного творця слова.

  Учні 4-А класу Валовіна Неля та Олексин Ксеня представили твори «Доля» і «Русалка». Сеник Іра декламувала вірш Ліни Костенко, Агафонова Катерина читала «Минають дні…», Вацеба Марта розповідала напам’ять вірш «Чума», Мельницька Анастасія читала уривок із поеми «Сон».  Кучер Софія декламувала вірш «Розрита могила», а учні 5-их класів Цідило Ольга та Струк Тарас виконували твір «Причинна». У конкурсі взяли участь також учні 6-их класів: Дем`янів Христина інсценізувала симфонію Івана Драча «Смерть Шевченка», Гудима Інеса  для художньої декламації вибрала твір Михайла Ткача «Тарасова мрія», Олеся Павликівська  зачарувала присутніх віршем «Кобзарю» Ліни Костенко, Литвинець Олег  зіграв моно- виставу на тему «Навіщо мені пам`ятник», а Юлія Ковтун  та Сергій Костелей озвучували Шевченкові листи.

Проведення дійства проходило під керівництвом п. Марії Бабак та класних наставників, які допомогли гімназистам  осягнути глибину та багатогранність творчості Тараса Шевченка. Журі конкурсу відзначило високий рівень  декламаційної майстерності учнів 6-их класів, зокрема: Олесі Павликівської, яка декламувала під музичний супровід,  Гудими Інеси, яка емоційність своїх слів передавала за допомогою відео,  та Дем’янів Христини, яка впродовж 15 хвилин читала текст напам’ять, щоразу перевтілюючись у  героїв поетичного слова.

            Слово Шевченка – це настрій українського народу, його переживання, радощі і горе, яке, на жаль, і досі залишається актуальним.

Ну що б, здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б`ється – ожива

Як їх почує!

                                Т.Г.Шевченко